Вертеп – український ляльковий переносний театр. Його вистави з’явилися в Україні в першій половині XVII ст., у XVIII ст. поширилися на Запорозькій Січі. Вертеп був найбільш розповсюджений у другій половині XVIII ст. Вертепники – це здебільшого мандровані дяки.
Але у XVIII ст. число вертепників поповнювалося передусім
вихованцями Києво-Могилянської Академії. Натхнені ідеями Григорія Сковороди і
своїх учителів, вони йшли в міста й села популяризувати серед народу українські
вертепні вистави. Вертепне дійство
розігрувалося в спеціальній невеликій скриньці, в якій влаштовувалася двоярусна
сцена. Вертепник пересував на дротиках дерев’яні ляльки і, змінюючи відповідно
голос, говорив за кожну дійову особу. Варіантів вертепних вистав існувало дуже
багато. Найвизначнішими можна вважати Сокиринський, Батуринський варіанти та
Межигірський – на Запорожжі. Вистави вертепу показували в Січі й у паланках: у
куренях, у січовому передмісті Гасан-Баші, на базарах і по хатах запорозьких
козаків і посполитих селян.
Дійові особи:
Козак, Цар - Воловецька Юлія
Жид Мошка, воїни - Чернов Давид
Смерть, біда - Єзжалова Дарина
Ангел -Смірнова Ліза
Чортик- Смірнова Ксенія
Цар - Гутник Анна
Цар - Глаголюк Наза
Ірод - Шишковський Максим
Використані матеріали:
